Є новий вид програмування, який я називаю "вайб кодінг", де ти повністю ловиш вайб, приймаєш експоненту і забиваєш, що код взагалі існує. Це можливо, бо LLM (наприклад, Cursor Composer з Sonnet) стають занадто круті. Ще я просто балакаю з Composer через SuperWhisper, тому майже не клацаю по клавіатурі. Прошу всяку тупість, типу "зменш відступ на сайдбарі вдвічі", бо мені влом шукати. "Приймаю все" завжди, діфи вже не дивлюсь. Коли вискакують помилки, просто копіпастю їх без коментарів, зазвичай це фіксить. Код росте за межі мого розуміння, треба реально вчитуватись. Інколи LLM не може пофіксити баг, тому я просто обходжу його або прошу рандомних змін, поки не прокатить. Для одноразових проєктів на вихідні — ще норм, але все одно прикольно. Я пиляю проєкт чи веб-апку, але це вже не кодінг — я просто бачу штуки (stuff), кажу штуки, запускаю штуки і копіпастю штуки, і воно якось працює.
0 commit comments